Если это – не романтика, убейте меня

Скоро вечір
Одинокій лист, гнаний вітром, пролітає повз мене...
Він більш сюди не повернеться, не повірнусь мабуть і я,
Бо навіщо?
Моє кохання, як той жовтий лист,
Він може впасти тільки у твоїх ніг!
Не знаю, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість мене,
Ті квіти, що знайшла в саду,
Для тебе, я, для тебе.
А, може завтра, ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюсткі колише,
Так знай, що щастя своє тут лишила, я
Лишила
Можливо, завтра ти пройдеш біля місця наших зустрічей,
Можливо побачиш мій останній дарунок нашому коханню,
А якщо, побачиш ці квіти, не чипай Їх,
Вони – мертви.
Хай викликають хвилинку суму у закоханих, що проходять, поруч.


Ой, дорогая редакция, сейчас выскажусь!!!!!